Розділ «Частина третя»

Жінка скінчила теревенити та жестом нагадала про обіцяні гроші.

– Doctor come back?[2] – запитала вона.

Харрі відкрив було рота, але язик заплітався, і тут пролунав дзвінок мобільного.

– Холе.

– Харрі? Це Уда Паулсен, – відрекомендувався молодий голос. – Ви пам’ятаєте мене?

Харрі не пам’ятав.

– Я з телеканалу НРК, – сказала вона. – Це я вас запрошувала на ток-шоу «Боссе».

Ага, та сама дамочка! Хитра миша.

– Ви не можете прийти до нас ще раз, цієї п’ятниці? Звісно, йдеться про ваш вражаючий успіх, я маю на увазі справу Сніговика. Хоча він уже мертвий, публіці все одно цікаво, що насправді відбувається в головах таких людей і чи можна його назвати…

– Ні, – відрізав Харрі.

– Що?

– Я не прийду.

– Це «Боссе», – багатозначно промовила Уда Паулсен. – Канал НРК – Норвезьке державне телебачення.

– Ні.

– Але послухайте, Харрі, хіба вам самому не цікаво поговорити про…

Харрі розмахнувся й жбурнув телефон прямо в чорну стіну. Посипалася штукатурка.

Він поклав голову на руки і спробував заспокоїтися. Господи, хоч краплину! Чого завгодно. Коли він знову підвів очі, у номері нікого не було.

Імовірно, усе могло б скластися інакше, якби у барі «Фенрис» не продавали випивку. Якби там не було «Джима Біма», котрий стояв на полиці якраз за барменом і гукав на весь свій хриплий солодкавий голос про бажання анестезії: «Харрі! Рушай сюди, давай поговоримо про старі часи. Про жахливі привиди, за якими ми з тобою ганялися, про ночі, коли ми таки впадали у забуття».

А може, іншого шляху в Харрі й не було.

Він мимохідь поглянув на колег, а вони на нього зовсім не звернули уваги, коли він увійшов до гамірного бару, що був оббитий червоним плюшем, як каюта данського корабля: усі вже були добряче напідпитку. Стояли, поклавши руки на плечі одне одному, і, дихаючи перегаром, волали разом із Стіві Уандером, що зателефонували тільки для того, аби сказати: «Я тебе люблю». Коротше кажучи, точнісінько футбольні фанати після перемоги у Кубку кубків. А коли Уандер втомився доводити, що почуття кохання підіймається в нього аж з глибин самісінького серця, перед Харрі на стійку бару приземлилася третя склянка.