Розділ «Домовик»

— «Брат мій з армії пришов, поліз на п’єч спати. Вночі встає: «Сестри, ви спите?» — «Спимо, а ти чого не спиш?» — «Мене хто-то прогнав: стягує одіяло, вітягує подушку с-под голови. Я облапую — нема нічого. Сплю далі — знов приходить і стягує одіяло. Я догадався».[442]

— «Я даже була дєвчиною, то я… сьо вже не ця хата, та хата згорєла… то я спала, сама на горищі спала. І засну — і тако: подвінься… подвінься… Встаю — нема нікого. То я кажу… пришла в хату, до матері кажу, мама каже: «Е, — ка’, — домовік так. Ти на його мєсці лягла. Ти на його мєсці лягла. І, — каже, — вон тебе так, — каже, — гонив».[443]

Чужого, що ночує в хаті, домовик може уві сні перенести на інше місце: «Домовик якийсь є. Женя Бойкова вийшла другий раз заміж, то чоловіка той домовик десь переносив вночі. Вона просипаєця — а він на канапі чи де. Вона догадалася, шо то домовик. А першого чоловіка не зачіпав. Катя служила в Ґурнічки, вона спала на п’єцу, рано встає — то вже на лавці. «Бабо, шо то таке?» — «Нічо’, нічо’…» (А в неї був він. Кажут, шо вона виносила йому їсти, десь на горище)».[444]

Певний стосунок до наявності в новій хаті домовика мало місце, вибране під забудову.[445] Зокрема, якщо «не на таком місци хата ставіца, шось там таке є» (наприклад, на місці чиєїсь загибелі), то потім у ній брязкає й «бохає» домовик.

На Кременеччині локалізували домовика в зарослях «бузнику» (бузини): «То він може бути скрізь. От в нас є бузник, то кажуть, треба зрубати його, бо він там сидить, домовик, як є його багацько. В хаті — то по горі соваєця».[446] (Водночас на Жовківщині й Кам’янка-Бужчині бузину пов’язували з чортом: «Бзини не мож рухати, бо там лихий сидит».[447]«Дикий базник, казали, шо то не можна його рухати, бо то злого духа».[448]) На Горохівщині як локус домовика визначали дупла старих дерев: «Як є старі дерева, шо є кубло (дупло — В. Г.), то тоже казали, шо він находицця там».[449]

Функції. У більшості випадків обов’язкова присутність домовика в хаті сприймана як позитивна. Він у всьому допомагає своєму господареві, у якого «все ведеться», охороняє господарство:

— «[Він є для того,] шоб злагода була і добро в домє».[450]

— «Домовік стереже хату»,[451]«це добре, як він є, і хорошéнько да тóхенько»,[452]«помагає господарювати»,[453]«то добре, як є він в хати, — хату вартує».[454]

— «Я чую, все, б[ув]ало, люди говорать стариї, в мене й баба була стара, то вона каже: «Внучка, домовик у кажнíй хати є. Він по хати ходить, він людей оберигає, він у кажнíй хати є». А який він, той домовик?…»[455]

— «Він хати вартує».[456]

— «В кожний хати должен жити свій домовик-охоронець, охранітель. І живе нечистий».[457]

— «Вон не вреднючий, вон у кожнім домі мусить бути в палатах. В кожного хазяїна. То не нечиста сила».[458]

— «Кажуть, шо домовик в кожній хаті є, помагає. Як построїця людина і буде жити в тій хаті, то там має бути домовик, а чи то злий дух, чи божий дух, я не знаю».[459]

— «Якийсь, кажуть, домовик є. Це як якась така сила хати, домовик. Щитаєця, шо в кожній хаті повинен буть домовик. Як же ж? Це ж так як семня живе, так повинен буть і домовик».[460]

— «А так колись казали, шо в кожній хаті є домовик. […] Він не мішає в хаті, він, виходить, шо як хазяїн там в тій хаті».[461]

— «Думовик в кажній хаті є. То добре, як він є, бо де нема, то кажуть, шо там погано дуже: там семня така розжáтла і пугано живецця».[462]

— «Кажут, як він є в домі, то добре. Він охороняє, він такий якийсь».[463]

— «Колись то були такі домовики. Навіть в сусіда на хуторі було таке. Кажуть, шо є домовик: пасіка ведеться добре, на полю в них було».[464]

— «Моя сестра прийшла, каже, шо домовик живе, — і в нього все ведеться, худоба ведеться».[465]

— «Така була одна, але я ше тоді була малою, то одна тітка така була. Ну на городах росте всьо таке файне, а в неї — найфайніше всьо таке. І казали, шо стара Катя має чорта, раз в неї всьо таке файне росте».[466]