Розділ «Домовик»

Побутує також думка, що шкодить «чужий» домовик. Наприклад, якщо люди придбали хату, де він уже був на господарстві:

— «Тому хазяїнові він прибуток приносе. А як ті хазяї вибралися, а ви хочете купити хату, то вам там спокою не буде. Він не дасть вам бути там. Гупає, перекиди може робити, як нема нікого. Але ви його не побачите».[501]

— «То чужий шкоду робіт — корову пугає, спат не дає».[502]

За деякими переказами, шкодитиме й домовик, якого «знахор» після смерті нікому не передав: «Як знахор помре, то в нього по хоромах, хаті, хліві щось воює, стукає, як кіт — то помочник того покойніка, щось недобре. Нихто його не побачить. Як знахар помре, то на когось другого переходит».[503]

Подекуди вважають і так:

— «Є домовики добриє, є й погані. Як в людей добре все в хазяйстві — то добрий».[504]

— «В кого який домовик: як кого незлюбить, да лякає, стукає; а в іншой хаті — не чіпає».[505]

— «Були злиї домовики, були добрі».[506]

— «Є хорошій домовик, домовічок, є і поганий. Которий добрий, вун ізвещає на добре, а як домовик — проті, то ізвєщає на погане».[507]

Чи шкодитиме домовик, часто залежить від його особистих уподобань. Буває, що домовик незлюбить людину, «її дух, її піт», тоді він «мерево робить на хаті», лякає:

— «Але він ше, бува, шо когось полюбе, а когось і не полюбе, то ше робе якісь і фокуси — шось поперевертає, отаке».[508]

— «То, кажут, якийсь думувик є. Кажуть, шо в іншої людини чи семні він не чипає, а іншу людину він чи не злюбить — спати не дає, вистукує по хаті, поскидає всьо, бразкає, лякає».[509]

— «Домовик задушить, як незлюбить».[510]

— «Вон їншому добро робить, а їншому — зло робить».[511]

— «Колись так казала моя мати, шо як він злюбит хазяїна, то так все буде добре в тій хати вестиса, а як не злюбит, то буде все на вред робити».[512]

— «В нас такого то нема, а в сусідньому селі, в Муравині, то шось стукало на горі, пока батюшка три рáзи хату не висвятив. То таке баяли, шо він кому на добре, а кому на зле».[513]

Не в останню чергу на це впливала й поведінка господарів. Зазвичай вважають, що коли з домовиком поводитися добре, то і він добрий:[514]«Ну, але з ним треба так по-харошему, то він не буде робити біди, злого шось».[515] У випадках, коли домовика годували, вірили, що він може розізлитися, якщо посолити страву.

Домовик також начебто не любить, коли в хаті неприбрано, коли лаються:

— «То як ви його не обіжаєте, то він буде мовчати, він буде добрий, а як будете шось казати, то він ше бі[ль]ше пуддьоргує. Він не любить, як хтось ругаєця».[516]

— «В кажній хаті повинен бути домовик. Навіть як де така сім’я, шо п’ють дуже — він не може там держатись, він втікає. […] Він не любить сварки, не любить, як не прібирають після себе».[517]