Розділ «Не все так сумно. Не файл»

Не файл

Кілька рядків у новинах — це все, що залишається в історії. Хоча справжні живі події завжди багатші емоційно та містять безліч прихованих пружин. Наприклад, одразу після втечі Януковича надійшло таке повідомлення:

«Народний депутат фракції „Батьківщина“ В'ячеслав Кириленко заявляє, що Президент України Віктор Янукович подав у відставку».

(УП, 22.02.2014)

А от що було насправді:

Ігор Кривецький: «У кабінеті Рибака зібрався штаб Майдану, коли зайшов хтось із регіоналів, приніс мобільний телефон і дав його Яценюку. Яценюк поговорив і каже: Янукович іде у відставку. Ми робимо заяву і т. ін. А потім знову приходить регіонал із телефоном. Яценюк ще раз говорить телефоном із Януковичем, і той каже: ти мене неправильно зрозумів».

Отже, наприкінці нашого розслідування ми вирішили додати трохи оптимізму, бо на Майдані зовсім не завжди все було трагічно та пафосно, не завжди панувала ненависть чи страх. Майдан жив звичайними людськими емоціями, і багато з них, попри драматизм подій, були позитивними.

Отож поїхали.

«Правоохоронці зачистили останні барикади поблизу Банкової. Є постраждалі».

(УП, 10.12.2013)

Руслан Кошулинський: «На розі Лютеранської і Банкової була наша барикада. Місце жорстке. До Януковича мали їхати якісь міжнародні посли. 12-та година, перший штурм. Ми, депутати, виходимо перед барикадою, нас одразу щитами притискають на барикаду, все дуже жорстко. Але ми тоді відбилися. Міліція доповіла, що не може нічого зробити, бо тут депутати, заступник голови ВР. Минає три години, перед 3-ю ночі приїздять Шуфрич, Тедеєв і кілька бійців-депутатів. У Верховній Раді під час бійок Шуфрич був перемовником. Я — із нашого боку, він — з їхнього. От і тут він приходить — виходимо перед барикадою. За десять хвилин третя. Він каже: все одно вас знесемо, знімайтеся краще самі, ви ж поважна людина, у вас посада. Я кажу — бійка буде, ми просто не підемо. Він нас переконує, що сили нерівні, жодної іншої барикади вже немає. Тут настає рівно третя, по рації пішла команда на штурм, менти підняли щити і пішли. Регіонали це не бачать, умовляють нас далі. Коли ззаду до них підходять „беркути“ і починають лупцювати всіх. Шуфрич криком кричить: „Ми свої!“. Ми починаємо реготати — нарешті є справедливість. Нас б'ють, ми затуляємо голови, а самі регочемо. Ті перелякані, не знають, як вирватись. А ззаду ж налягають. Це була сатисфакція. Нас, звісно, знесли, але із жорстким боєм».

«Захоплення Міністерства аграрної політики і продовольства України прирівнюється до захоплення лікарні, де лікарі повинні лікувати хворих, виконувати свій обов'язок. Про це сьогодні заявив міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк».

(Міністерство аграрної політики і продовольства України, 24.01.2014)

(УП, 24.01.2014)

Олександр Данилюк: «Сиджу у штабі, кажу хлопцям: як захопите — дзвоніть, я одразу напишу у Фейсбуку. Дзвонить мені боєць каже: ДА. Питаю: точно? Точно. Я бігом пишу у ФБ: революційні сили захопили МінАПК. Іду туди — а хлопці сидять у наметі під дверима. Я питаю: а що, власне, „да“? Вони відповідають: що ми готові до штурму. Але пост у Фейсбуку вже пішов, невдовзі приїдуть журналісти — тож довелося бігом ламати двері. Заходимо, охоронця витягли з його кабіни. Коли дзвонить телефон, Саня Одеса знімає трубку, на тому кінці заступник голови СБУ: доложитє обстановку. Саня йому: обстановка отлічная, МінАПК під контролем революційних сил. А той якось розгублено у відповідь: спасібо! Саня бадьоро так: пожалуйста!».

«Протестувальники зупинили просування бійців „Беркута“ побіля барикади на вулиці Інститутська».

(УП, 11.12.2013)

Руслан Кошулинський: «Ми стояли на Інститутській під мостом. А наступного ранку мені їхати до Брюсселя із делегацією. Виходимо перед барикадою. Коли вискакує „Беркут“, відкидає кийки і починає бити просто кулаками, причому вихоплює з лави депутатів. Ми знизу, вони згори, слизько. Почався жорсткий двіж. Навіть Ярема тоді дістав, колишній генерал міліції, але там уже ніхто не дивився. І мені як засадили звідкілясь у ніс! Носа не відчуваю, холодно, мороз. Ніс не зламали, але забій був серйозний. Подивився на себе в дзеркало — який там Брюссель із таким носом! Дзвоню в апарат — скасовуйте поїздку, здавайте квитки. Добре, що це був період між засіданнями».

«Пам'ятник Леніну на Бессарабській площі розбивають на шматки та роздають усім бажаючим. Кілька молодиків кувалдами гасять по залишках Леніна, шматки розлітаються у різні боки, їх збирають усі охочі».