TextBook – Тікайте мерщій! – прошепотів занепокоєний парубок, побачивши, що звільнений бранець, здається, зовсім не поспішає.
Григорій визирнув з-під шатра, оцінив ситуацію. Геть усі конвоїри зі старшиною включно розтягнулися довкола вогнища і спали. Сидячи давав хропака і вартовий. Не спали лише вони удвох – гетьманич і візник. Здається, все склалося на його користь: безкраї простори нічного степу до його послуг…
Проте Григорій не звик діяти наосліп, не з'ясувавши достеменно ситуацію. До того ж, раптом це – чергова пастка…
Тому він жестами наказав візникові закрити вхід до шатра, посунутися якнайближче і прошепотів:
– Навіщо тобі така халепа, парубче?
– Бо хочу звільнити вас, невже незрозуміло?!
Так, дурне запитання – надто очевидна й відповідь. Треба позбавитися нав'язливих думок…
Гетьманич щосили потер скроні й мовив:
– За те, що ти звільнив мене, москалики з тебе шкуру спустять, хіба не розумієш того?
– Розумію, ну то й що?!
– Навіщо тобі ризикувати заради мене?
– Бо хочу, щоб ви втекли й дісталися туди, куди мали дістатися!
– Куди це, цікаво б дізнатися?
– На Запорозьку Січ, куди ж іще!..
Це було сказано настільки палко і щиро, що Григорій мимоволі розгубився. Цікаво, дуже цікаво…
– А що, парубче, невже московити перехоплюють усіх, хто прямує на Січ?
– Ні, не всіх, звісно. Бо я й сам хотів би туди потрапити.
О-о-о, це ще цікавіше!..
– Кого ж тоді перехоплюють?
– Тільки небезпечних бунтарів, які підбурюватимуть запорожців до повстання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 7 Гендляр, прочанин, масон“ на сторінці 12. Приємного читання.