TextBook – То я і є небезпечний бунтар?..
– Природно!
– Це ти від москалів дізнався?
– Та ні, сам допетрав… Їхній старшина просто показав солдатикам ваш портрет і гримнув: мовляв, очей з вас не спускати, бо лихо буде!
– Тільки й того!..
– А хіба ж замало?..
Григорій не відповів, оцінюючи почуте. Якщо старшина москалів знає не більше, ніж повідомив солдатикам, то це… майже нічого! А отже…
Зрозумівши його мовчання якось по-своєму, парубок вирішив підкріпити свої розумування наступним чином:
– Якби ви не були небезпечним бунтівником, вас не розшукував би сам пан комендант.
– Який ще комендант?
– Пан генерал Кейт.[44]
– Що-о-о?! Генерал Джеймс Кейт?!
– Так, він.
– Отже, ми до Кейта їдемо?
– Природно.
Якби не побоювання перебудити весь табір, Григорій би просто розреготався! Щиро, весело й гучно!
Кейт!.. Генерал Джеймс Кейт!..
Для нього (причому саме для нього і йому подібних!..) гетьманич мав аж надто вагомий аргумент, крити який не було чим. Варто лише продемонструвати Кейту та йому подібним один-єдиний предмет, схований у потаємній кишеньці на паску, і грізний пан комендант не тільки не зазіхатиме на життя і свободу Григорія Орлика, але й забезпечить безперешкодний проїзд до кордону. Навіть ліпше, ніж московитський кухар із Сорочинського ярмарку…
«Господи, Боже Всесильний, щиро дякую Тобі, що не дозволив рабу Твоєму Григорію казати і вчиняти зайве протягом минулого дня! І що дав мені бути тихим і сумирним», – подумав бранець. А вголос лише ліниво мовив:
– Ну, що ж, парубче… Якщо мене везуть до пана коменданта, то нехай везуть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 7 Гендляр, прочанин, масон“ на сторінці 13. Приємного читання.