Розділ «Частина 5 І не буде тобі вже більше для кого червоні хустки в’язати, одинока Міловице»

Одягнула Ганя поверх старенького ситцевого плаття сірий піджак, заплела довгу косу й пішла; взула черевики на ноги – грубі і зчовгані.

А на танцях того вечора був Павло, хлопець із міста. Приїхав він у село, щоб погостювати в рідні.

І як тільки в клуб увійшла твоя, Міловице, Ганя, той Павло відразу ж і помітив її, насмілився і цілий вечір не відходив від твоєї дитини.

А подруги Ганині заздрісно дивилися в її бік.

«Це ж треба! Скільки є он багатших дівчат, а йому сподобалася Ганя», – шипіли від злості подружки, бо вони, либонь, думали, що Ганя не впустить такого парубка, де б їй уже було перебирати!

«Вона-то й гарна дівчина! Але ж… немає батька, та й одіта Ганя бідно, і вже й не дуже молода», – так говорили про твою дитину поза спинами люди, Міловице…

А міський Павло не відходив від Гані. Хлопець був у моряцькому кітелі, високий, такого гарного парубка в вашому селі, Міловице, тоді не було. Та й не одній дівчині був жених потрібний. І тут – городський, та й вибрав твою Ганю!

Після танців провів Павло Ганю до вашого додому. І ти вже й не була б проти, Міловице, аби твоя найстарша й така добра дитина знайшла собі пару, але… Знайшлись у селі «добрі люди» й наговорили хлопцеві про Ганю негарного, і не було кому заступитися й брехунам язики позав’язувати. Що там понабріхували злі люди, ніхто не признався, але більше Павло до Гані не підходив…

І почула Ганя від Олександриних дівчат, що провів парубок спочатку одну, потім іншу дівку, довго гуляв із рябою Галіною, хоч і погана вона була, зате ж із багацької сім’ї. Але потім Павло і Галіну кинув.

І даром тільки сільські дівчата на парубка сподівалися, бо Павло ніякої з них так і не вибрав, поїхав із села і більше ніколи сюди не повертався.

Пролетіли, Міловице, твої молоді роки, як в осінь пташині ключі над Лисою горою: от тут були – а от уже їх і не видно… І подумаєш: а може, то тільки так тобі здалося?

Так і постаріла ти, Міловице, у своїй глиняній невеличкій хаті, яку будували колись ви разом із Ільком. І померла тихо, у вісімдесят літ, і похована на сільському цвинтарі…

Народила ти за своє життя, рідна Міловице, аж семеро дітей!

Але виросло тільки шестеро.

Макар загинув майже дитиною в чужій Німеччині.

Ганя так заміж і не вийшла, звікувала увесь свій вік біля тебе. Вибавила вона спочатку братів та сестер, а потім ще й і їхніх дітей догляділа, бо своїх не мала… До самих сивих кіс Ганя була красунею: лице чисте, очі – ясні, висока й міцна. Тільки… мовчала Ганя все більше і допомагала кожному, як могла.

У голодні роки їздила Ганя на Західну Україну, працювала там за хліб у господарів. Зароблене зерно на дівочих плечах везла додому, тим і спасла від голодної смерті матір, братів та сестер.

А потім почала Ганя втрачати розум. Довгих сім років мучилася вона сама й мучила біля себе рідню. Ночами плакала Ганя й кричала, боялася страшних видінь.

Дуже тяжко мучилася з Ганею Маруся, жили вони на старість у хаті вдвох.

Померла Ганя в лікарні, одним-одна…