Розділ «Частина друга ДИТЯЧІ СТРАХИ»

Він спитав це так, як гестапівці в старих радянських фільмах допитували підпільників і партизанських зв’язкових. І відповідь: «Н-не знаю!», невпевнена і вимовлена тремким голосом, переконала — він на правильному шляху. Його противник справді вже сильніший, ніж був раніше.

— Гаразд, — Чирва у нервовому збудженні потер руки. — Пробачте, Олю, але змушений зробити ось це, — й одразу, без звичної в таких випадках артпідготовки, зняв з шиї хрестик: — Подивіться сюди.

Роман хотів втрутитися, та Чирва застережливо підняв руку. А срібний хрестик уже легенько розгойдувався на ланцюжку перед обличчям Ольги.

— Лічіть вголос до десяти. Стежте за ним і просто лічіть уголос. А коли скажете «десять», почнете відповідати на мої запитання. Лише на мої. Лише. На. Мої.

Накривши Ольгу смугастим пледом, Чирва кивнув Романові в бік кухні.

— Ми їй заважати не зможемо, але нехай поспить спокійно. Гіпнотичний сон блокує потойбічні впливи.

— А… з нею все буде гаразд?

— Ромо, ви поводитеся, як практикант. З нею й без цього не все гаразд.

На кухні Ващенко примостився на підвіконні, прочинив кватирку, запитально зиркнувши на господаря. Той махнув рукою.

— Труїться. В світлі останніх подій шкода від нікотину сильно перебільшена. Ну, вам усе ясно?

— Ольга бачила малюнки, а згадати про це не змогла.

— А скільки таких, як вона? За себе ви ручаєтеся?

— Пацюки мені не ввижаються. Ви, до речі, мене теж можете допитати під гіпнозом, якщо є сумніви.

— Ви в дитинстві боялися щурів?

Роман хотів відповісти, але раптом — здалося чи правда? — на якусь мить його засліпив яскравий спалах, і відразу ж він побачив на тому місці, де щойно була стіна, ліс, де змішано росли берези та сосни, кущі, маленького хлопчика і… Видіння зникло — знову спалах, знову ріже в очі, знову — давно не фарбована стіна. Роман труснув головою.

— Що сталося?

— Нічого… Втомився від усього цього, — Роман потер долонею очі. — Так про що ви?

— Мені не подобається ваша втома.

— Мені теж, — Ващенко сумно всміхнувся. — Все минеться, як співається в одній пісні. Ми відволіклися.

— Так про пацюків…