TextBook – Дай я подумаю…
– Думай, думай, а я поки що піду.
Загримотіли двері, й стало темно; безвихідь, як ще ні разу дотепер, здушила Павла. Він знову зажмурив очі й ліг, знову силкувався запалити свічки над іконостасом, щоб воскресити рельєф Уляни. Та не спалахнули пучки жовтого полум'я й казематна ніч не різьбила більше своїм незримим різцем людських облич. Усе витруїли більма ката-монаха холодним світлом болотних вогнів.
А з того місця, де перед тим висвічувався іконостас, долинали голоси людей, що не сіяли і не жали, а прийшли споживати виплекане чужими руками…
«Мосьє Вольтер, – почувся манірний жіночий голос, – податки в нас настільки скромні, що в Росії немає жодного селянина, який не їв би курки, коли йому захочеться. А з якогось часу в деяких провінціях надають перевагу індикам… І ще хочу поділитися з вами своєю таємницею. Я готую сюрприз моїм підданим. Уже другий рік працюю вдень і вночі над «Наказом», який дасть моїм народам нечувані у світі права й свободи. Я ж учениця покійного Монтеск'є і ваша теж… Боже мій, напоум мене сотворити справедливий суд людям за твоїм святим законом…»
«Скасування тортур? – долинає з гадючника голос начальника політичного розшуку Шешковського. – Конче треба додати до цього параграфа: «крім необхідних випадків».
«Про це і слухати не можна, Степане Івановичу. За допомогою тортур ніколи не досягнете об'єктивності дізнань».
«Приймати закони за більшістю голосів? – Це протестує князь Вяземський, генеральний прокурор і глава Сенату. – Але ж більшість голосів ще не підтверджує істини».
«Зате виявляє бажання більшості, – чується самовдоволення у голосі цариці. – Ви згідні зі мною, Микито Івановичу, правда? А яка думка прославленого поета Сумарокова про мій "Наказ"»?
«Я проти звільнення російських кріпаків. Цього робити категорично не можна. Малоросійський народ від тієї волі став нестерпний».
«Ваша величносте, – безцеремонне вривається голос Григорія Орлова, – чи не задалеко ви зайшли у своїй грі з французькими просвітителями? Послухайте, що вони говорять там, у Франції: "Велике щастя для людей, коли правитель – філософ, він бо знає, що чим більше сил набирає у його країні розум, тим менше у державі зла"».
«Шарман! Це Руссо!»
«Слухайте далі: «Держава, в якій громадяни не мають волі думок і стають на шлях рабства, втрачає свою велич і мусить загинути від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Тільки там, де громадяни вільні, де існують республіканські права…»
«Це слова старого Монтеск'є. Колись він був надто захоплений римською республікою. Якби філософ жив донині… Що ж каже Вольтер?»
«Усе, що я бачу, кидає зерна революції, яка прийде неминуче…»
«Вольтер збожеволів!»
«Ваша величносте, – голос Орлова тривожний, – чи ви знаєте, що «Наказ» у Франції заборонений?»
«Вилучити негайно його з повітових і губернських канцелярій!»
«Чи не пізно? На нерчинських срібних рудниках уже бунтують. Рудокопи домагаються в управителів царициних свобод».
«Тортури ще законом не скасовані, – зловтішно шипить голос Шешковського. – Бунтарям там уже виривають ніздрі».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Журавлиний крик» автора Іваничук Р.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 47. Приємного читання.