Розділ «Частина перша»

– Треба придивлятися до малоросів і поступово викорінювати їх настороженість до нас. Старшин задобрити грішми, а коли треба, то й тихцем відлупцювати, зрештою, здобути в них любов до себе. Графе, це ж у ваших силах!

– Але ж вони хочуть вольностей, – не вгамовувався Орлов, – і ці заразливі ідеї розповсюджуються по всій Росії!

– Не будьте наївні, Григорію. Комісію я скликаю не для того, щоб проголосити скасування кріпацтва. Сама ж добре розумію, що поміщики скоріше встигли б мене повісити, ніж звільнені мною мужики врятувати…

Враз тихо прочинилися двері, до зали прослиз лакей. Він був збентежений, зляканий; зігнувшись у три погибелі, пробелькотів:

– Там, у більярдній, його благородіє… камер-юнкер Потьомкін… у нього обличчя у крові…

– Доктора Массо! – скрикнула Катерина.

…Розумовський проходив з ермітажу до парадного виходу повз більярдну кімнату. Крізь прочинені двері він побачив Олексія Орлова, що стояв з києм у руці, і спину Потьомкіна. Цієї миті Орлов різким ударом розігнав більярдні кулі по столу. Дві чи три вискочили за борт і загримотіли по дубовому паркеті, Орлов стукнув товстим кінцем кия об підлогу, крикнув:

– Шулер!

– Ваша світлосте, – долинув до Розумовського голос Потьомкіна, – я вимагаю сатисфакції!

– Потьомкін вимагає сатисфакції в Орлова?! Ха-ха! На тобі сатисфакцію!

Розумовський побачив, як Орлов схопив кулю. Чимдуж поквапився сходами вниз, та ще почув пронизливий зойк…

– Камер-юнкер уперше пішов ва-банк, – сказав сам до себе, вийшов у двір і гукнув машталіра.

Карета мчала Двірцевою набережною у бік Царициного лугу. Швидше, швидше до Батурина, тут душно… Ще нині накаже спорядити екіпажа, а завтра вранці – геть.

У віконце карети увірвалася знайома пісня, Кирило Григорович вихилив голову, наказав машталірові спинитися. Цієї пісні співали колись у Лемешах козаки, йдучи з гетьманом Данилом Апостолом у Кара-Калпакію до земляних робіт:

Гей запорожці, ви славні молодці,

Та де ваші коні?

Наші коні в царя на припоні,

А ми у неволі…

Вийшов з карети. Над рікою біля багаття стояли обшарпані козаки й співали невольничу пісню.

– Звідкіля будете? – окликнув.