Розділ тридцятий

Нечепа підвів обличчя, на якому лежав легенький докір, і глянув на Сірка.

– Знаю, отамане, що жартуєш. Ти собі інше місце назнав. І яблуньки посадив.

– Ну, якщо знаєш, мусиш знати й інше. Горбатий ти, вибачай, але душа в тебе чесна. Б’ю тобі за це чолом, – кошовий справді здійняв шапку й вклонився старому. – Б’ю чолом і поважаю щиро. Й інші тебе поважають. Гарного клича ти чоловік і гарну славу по собі залишаєш. А що є на землі більшого за добру славу по людині? Тільки діла її, але ж од них вона й починається.