Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Нарешті, рівно посеред поля, вона зупинилася й подивилася в темне, вкрите хмарами небо.

— Ти бачиш у темряві, — не запитала, а ніби запевнила. Стократ знову кивнув. — Я теж, — вона облизнула губи. — Мене звати Нора, я вже казала?

Вона сягнула рукою під плащ і вийняла з сумки, що висіла на боці, учетверо складений папір та грифельний стержень.

— Чужоземцю, який прийшов звідусіль, повернись до мене спиною…

— На знак довіри? — Стократ ледь осміхнувся.

— Просто підстав мені спину…

Він скорився. Вона приклала папір до його куртки між лопаток і написала щось — кілька слів. Потім мовчки смикнула його за рукав — він обернувся. Жінка піднесла написане до його лиця.

«Я хочу, щоб ти вбив Лісового Царя», — було написано на клаптику паперу.

Стократ знов уважно на неї глянув. Вона дивилася на нього, наче збиралася вдарити або поцілувати.

— За що?

Вона знову подивилася на небо. Кілька легких крапель упали на її щоки.

— Інший би запитав — як? Або — що я за це матиму? Або, в найгіршому разі, — хто це? А ти, виходить, нікого не вбиваєш без мети й сенсу, ти світоч шляхетності, так?

— Я здогадуюся, про кого ти говориш, — сказав Стократ, — хоч і не певен, що це людина, а не легенда. Я не світоч шляхетності, але й не найманий убивця. Назви мені причину, з якої я повинен його вбити.

— Ходімо, — сказала вона помовчавши.

І, не зважаючи на дощ, відкинула каптур.

Жінка привела його в старовинний баронський будинок, складений з каменю років двісті, а то й триста тому. Стіни обідньої зали прикрашали картини — переважно старовинні пейзажі та жанрові сценки; Стократ розглядав їх, упізнаючи баронство без засилля лісів, з полями й майданами, з перехрестями й чагарниками, з простором, що зберігся тільки там, на полотні. Окремо, в торці зали, висіли портрети чоловіка й жінки — як видно, подружжя.

— Це наші батько й мати, — сказала Нора.

Стократ кивнув. Його співрозмовниця була схожа на батька.

— Вони повмирали, — уточнила Нора те, що й так було зрозуміло. — А це…

Швидкі кроки простукали по сходах. У залу ввійшов хлопчик років одинадцяти, високий і серйозний, лицем схожий на матір.