Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

І в цілковитій тиші всі присутні в залі випили. І одразу почали падати.

Схопившись за край стола, Нора, крізь біль, відчула полегшення. Зрештою, жити не легше, ніж раптом умерти — особливо на бенкеті, після ковтка отруєного вина. Якщо, звичайно, вино не продовжить її муки заради царської забави…

Вона вмерла швидко. Її дух, здійнявшись над тілом, побачив згори завалену тілами залу. Вона шукала очима Пугача — і знайшла його; навколо метушилися слуги, збираючи трупи так само моторно, як раніше розливали вино. Узявши мертвого брата за руки й за ноги, слуги тягли його до помосту. Нора побачила, як тягнуть і її тіло, і як безпорадно волочиться по підлозі край святкової сукні. Коло помосту тіла викладали в ряд — на спину.

— Підійдіть до мене, — сказав Лісовий Цар.

Нора озирнулася й побачила, що всю залу заповнюють духи щойно померлих. Вона знову знайшла Пугача і потяглася за ним. Так, разом, вони наблизилися до помосту і зупинилися над своїми останками.

— Ви всі повернетеся до життя через кілька хвилин, — сказав Лісовий Цар утомлено. — Крім зрадника. Серед вас є один, хто задумав бунт. Він мертвий назавжди, і його душа не знайде спокою.

Прозорі фігури, що гойдалися в повітрі, були безмовні: вони не вміли ні говорити, ні кричати.

— Але якщо той, хто близько знає зрадника, сам його назве — я помилую обох, — сказав Лісовий Цар.

Папірець у Нориній руці догорів, обпалив їй пальці, попелом упав на скатерку.

— Твій брат хотів бунтувати?!

— На той час було ясно, що наш батько віддав країну у вічне рабство. Мій брат хотів одіслати нашого сина далеко, де Ліс би його не дістав. Тоді зі смертю Пугача закінчився б договір.

— І ти про це знала.

— Він мені не казав. Але мені не потрібні були слова, щоб знати.

— І ти видала брата Лісовому Цареві.

— Що значить — «видала»? Лісовий Цар і так усе знав, він хотів посміятися з нас і налякати інших. Я пам’ятаю, як трупи на помості раптом задихали й заворушилися, когось нудило… Я пам’ятаю, як отямилася — на підлозі. Поруч лежав Пугач — мертвий. І він не встав. Цар велів гостям повернутися за столи й продовжувати забаву. Я кричала: ти ж обіцяв! Він сказав: дарма ти повірила. Зраду, або сам тільки намір зрадити, я караю на смерть, і нехай це буде наука для всіх.

Вона підняла очі, в яких відбивався вогонь.

— Ти сказав — назви причину. Я кажу: причина в тому, що весь цей край, усі наші землі платять часом з вини моєї родини. Причина в тому, що мій син стане деревом на п’ять років і рабом Лісу назавжди. Коли він повернеться, я вмру від старості наступного ранку, як умер наш з Пугачем батько. Альт буде намісником, віддасть свого сина Лісові і вмре від старості в день його повернення, і так буде завжди!

— А якщо хлопчика звідси відвезти, — повільно сказав Стократ, — договір утратить силу?

Вона моргнула.

У цій кімнаті було багато запорошених старовинних речей, що стояли непорушно на своїх полицях ще звідтоді, як Нора й Пугач були дітьми. Згори, закриваючи всю стіну, звисала карта Населеного Світу, намальована на величезному шматку полотна.