Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Дід витріщався в простір, наче сліпий. Стократ був неприємно вражений: коли він говорив з братом цього діда в селі, у темряві, той дивився так само.

Він пішов до криниці, обходячи майдан зі східної сторони, уважно стежачи, щоб його власна тінь ні на кого не впала й не торкнулася чужої. Сонце сходило швидко, й Стократова тінь коротшала, а інші тіні на площі — ні. Деякі, здається, навіть довшали.

Він зрозумів, що як зараз не заговорить, то кинеться тікати.

— Агов!

Ніхто не повернув голови. Тіні загойдалися швидше, і раптом простягли руки. Усі як одна тіні потяглися до нього, чи то бажаючи схопити, чи про щось благаючи, і через мить — через довгу мить — люди повторили жест своїх тіней.

Хто стояв до Стократа лицем, простяг руки вперед. Хто стояв боком — виставив одну руку вбік, другу підняв над головою. Хто стояв спиною — відвів руки назад. Тіні тяглися до Стократа, а люди, повторюючи, мимоволі спотворювали цей жест.

І в жесті було благання.

— Чого ви хочете?

Тіні завмерли.

— Чого… ти хочеш? — Стократ сам не знав, що змусило його переінакшити питання.

Тінь, що виявилася найближче до Стократа, здригнулася й поповзла до нього — всупереч законам світла й волі сонця. Незрозуміло було, від чиїх ніг вона починається, — але на втоптаній світлій глині ясно виднілася тінь жінки з довгим волоссям.

Стократ відскочив, висмикуючи свою тінь, наче тканину з чужих рук.

Тінь жінки завмерла. Між нею й тінню Стократа залишався залитий сонцем простір завширшки як долоня.

Вона повільно повернулася. Стократ побачив її профіль; через мить вона притисла долоні до рук, ховаючись. Зневірившись.

— Чого ж ти все-таки хочеш?

Вона простягла до нього долоню.

Не замислюючись, мимоволі, він підняв руку. Тінь його долоні, після короткої затримки, торкнулась чужої тіні на глині. Стократ здригнувся — ніколи в житті він такого не відчував. Його наче обняли, дуже міцно, дуже холодними руками. Сотнею рук. Стократ побачив, як міняється його тінь, струменіє по землі, втрачаючи форму.

І в ту ж мить усі, хто був на площі, заговорили одночасно.

— Старший брате…

Хор злагоджених голосів змусив захитатися траву в палісадниках — і Стократове волосся стало сторч, як ця трава.