Розділ «ЧАСТИНА II»

Габр прийняв від нього пластинку.

— Ми ловимо злочинця, — сказав черговий патруля. — Тому, вибачте, змушені перевіряти документи в усіх. На все добре, шановний старший інспекторе.

Вони пройшли всередину Центрального Ліфтарію, зайшли до кабінки.

— А якщо там, у Залі, вони виявлять мене? — прошепотів Габр, коли ліфт смикнувся і поплив діагонально вгору.

— Це неможливо, — голосно промовив Ширп. — І взагалі, тут нема чого шепотіти. У центральних ліфтах неможливе прослуховування.

— Чому неможливе?

— Звичайний прокол, — посміхнувся Ширп. — Вони так контролюють підступи до входу і сам вхід, що не вважали за потрібне ставити контролери у самих коридорах і в Залі. Ти не переживай, хлопче, з очима там нема що робити. Ех, були б у мене очі...

Його голос затремтів і стих.

Ліфт летів, набираючи швидкість, проходячи квадрати по діагоналі.

— Ти єдиний зрячий — запам’ятай це, — зауважив Ширп. — Вони всі безсилі проти зрячого. Тому вони так ненавидять нас.

— Ви теж бачили?

— Так, хлопче.

Якийсь час вони летіли мовчки.

— Слухай тепер уважно, — промовив Ширп. — Ти пам’ятаєш інструкцію Окса? Пам’ятаєш, чого тебе вчили? У коридорі вісім чергових. Твоє завдання — пройти повз них, не звернувши на себе уваги.

— Окс мені казав...

— Не наближайся більше ніж на два кроки. Коридор широкий, і тобі нічого не варто вибрати момент. Вони ходять туди-сюди, кожен на своїй ділянці. Притиснися до стінки і вичікуй. У крайньому разі, якщо будеш помічений, даси пропускну картку. Але це небажано.

— Чому?

— Є певний ризик. Краще пройти непоміченим.

Ліфт зупинився, і вони вийшли. Перед очима Габра, наприкінці величезної площі, яку потрібно було перетнути, височіла кубічна будівля Центрального Електронного Управління. Абсолютно глухий залізний куб із декількома отворами вгорі.

Площа була перегороджена в кількох місцях бар’єрами, тож пройти можна було тільки через пропускні пункти-буд-ки, що стирчали строго по центру.