Розділ «ІІІ. Сорора»

— Або людина? — кинув Ігор. — З точку зору мавпячої науки… Замкнене коло якесь!

Кременчук зміряв його трохи божевільним поглядом і розпочав щосили гатити долонями по волохатому писку, намагаючись привести до тями колишнього Безлицього.

— М-м-му-а-а… — врешті решт, застогнав той. — Що… Де?… Що… Що ви наробили?… Кляті Єресіархи!.. Світ… Ви світ зруйнували…

— Я тебе зараз зруйную, — вишкірився Богдан, намагаючись не лише втримати „неандертальця”, а й самому втриматись на хиткій поверхні. — Ви, виродки, чого це тут на людьми знущаєтесь?

- І мавпами? — вставив Норильцєв. А Такаманохара промовчала, намагаючись не згубити шляху в чадному смерку. Та й свідомості в ядучій спеці.

— Ц-це… це ви… знущаєтесь… А ми вже сотні років… Опісля війни останньої… Ми лад на Сорорі втримуємо…

— Чим це ви його втримуєте?

— Вірою.

— Цікаво, — втрутилась таки Сонька, — як ця віра… Народ сам в щось намагається вірити, чи ви таки його якось ґвалтуєте на це?

„Неандерталець” розпочав мовчки закочувати очі під лоба. І як би не черговий ляпас Кременчука, обов‘язково б знепритомнів.

— Ну, чуєш про що тебе запитують!?

— Ми… Вони… Ми мали припинити одвічний розбрат людей і мавп… Збалансувати… Не рвати кіл… Он опісля війни останньої… Мутували ми… Мутував кнопл… У наркотик… Він сприяв… Лише ми мали відокремитись… Аби контролювати…

— Я тут річ одну згадав, — кахикнув Норильцєв. Чи то від чаду навколишнього кахикнув, чи то від невпевненості. — В Інтернеті колись надибав. Писали, що, мовляв, якісь вчені довели, що віра в надприродне загалом та Бога зокрема заснована на хімічних реакціях, які відбуваються в організмі. В мозку, тобто. На Сорорі, здається, ця хімія…

— Мене більш цікавить, чому вони цю Віру, Любов цю, цю хімію релігійну, врешті решт, на щорічне святкове та масове вбивство перевели? Адже щорічне, виродку?

— Природну агресивність… Мавпи та людини агресивність… Подолати просто неможливо. Їм…

- Їм пару треба випускати, — похмуро зауважила Такаманохара. — Вирішення демографічних проблем до того ж…

— А опудала? А шкіри???

— Будь-яка істота має обов‘язково вірити, що безсмертний дух колись та повернеться в її смертне тіло, — неочікуване твердим голосом мовила „снігова людина”.

— В ілюзії, тобто, вона має вірити?

— Будь-яка віра, це — ілюзія. Навіть віра в самого себе, — ще похмуріше кинула Такаманохара.