– Звісно. Ви ж наш чарівник!
Від них йшов з відчуттям тепла на рівні серця. Доля таки є, для цих двох, для Богданки.
* * *
Зібрався і поїхав до дівчинки. Він часто там бував, але ніколи не підходив, спостерігав здаля. Боявся? Ні. Це важко пояснити. Немов відтоді, як загинув Горицвіт, вони обидва бережуть ту смерть. Хоча… Богданка цього разу, на диво, швидко відійшла і вже наступного дня малювала на піску біля собачої буди все ту ж саму веселку. Ніна Митрофанівна натомість ще ой як довго боялася відходити від онуки, нишком витирала сльози, шепотіла молитви, коли ж уперше помітила Анатолія біля свого двору, хотіла підійти, проте, мабуть, збагнула, що не варто, й самими вустами прошепотіла:
– Д-я-к-у-ю.
* * *
А потім… потім всі дороги зійшлись до парку, озера, минулого. До речі, саме вчора помітив тут дивну парочку. З ранцями в руках ішов хлопчина, поруч – рудоволоса дівчинка у ластовинні, з двома крилатими бабками у вухах.
– Віко…
– Я, дядьку Толю, хоча ні, – ми. Це Ілля. Пам’ятаєте його?
– Звісно. А за ромашки – дякую.
Віка кивнула:
– То ми удвох носили їх Оксанці… на могилу. А в класі її місце лишили вільним на цілий рік, так, ніби вона з нами.
– Правда?
Ілля запевнив:
– Так вона ж із нами. Доки пам’ятатимемо, буде. Це мама так сказала.
– Мудра в тебе мама. Що ж, навчайтесь старанно. Домовились?
– Авжеж.
* * *
І знову озеро. Поруч Петро зі своїми вудками, дивиться удалечінь. Занурений у себе й в Бога. Він скоро буде панотцем, власне, мав би стати ним з самого початку, хоча тепер впевнений, що то був його шлях.
– Риба щось спить сьогодні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кола на воді» автора Сердюк О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „По той бік мовчання“ на сторінці 12. Приємного читання.
TextBook