TextBook – Д-я-к-у-ю.
* * *А потім… потім всі дороги зійшлись до парку, озера, минулого. До речі, саме вчора помітив тут дивну парочку. З ранцями в руках ішов хлопчина, поруч – рудоволоса дівчинка у ластовинні, з двома крилатими бабками у вухах.
– Віко…
– Я, дядьку Толю, хоча ні, – ми. Це Ілля. Пам’ятаєте його?
– Звісно. А за ромашки – дякую.
Віка кивнула:
– То ми удвох носили їх Оксанці… на могилу. А в класі її місце лишили вільним на цілий рік, так, ніби вона з нами.
– Правда?
Ілля запевнив:
– Так вона ж із нами. Доки пам’ятатимемо, буде. Це мама так сказала.
– Мудра в тебе мама. Що ж, навчайтесь старанно. Домовились?
– Авжеж.
* * *І знову озеро. Поруч Петро зі своїми вудками, дивиться удалечінь. Занурений у себе й в Бога. Він скоро буде панотцем, власне, мав би стати ним з самого початку, хоча тепер впевнений, що то був його шлях.
– Риба щось спить сьогодні.
– Осінь. Вона заколисала. Я б теж на лавці задрімав.
– Лавці? Ой! До речі. Все забуваю. Я таки довідався, де лікується Степан Олексійович. Допомогли колеги – вже колишні.
– Правда?! Де?
Посерйознішав і заходився змотувати вудку.
– Ну не мовчи. Що з ним?
Відклав убік рибацькі снасті й винувато прошепотів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кола на воді» автора Сердюк О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „По той бік мовчання“ на сторінці 12. Приємного читання.