Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Лінивий острівець, де золоті дари

Природа подає в нев'янучім розмаю,

Мужчини і жінки, невинні діти раю,

Дивують щирістю, як очі дітвори.

Так, відкриває світ мені твій запах, мила,

Я бачу гавані в блакиті осяйній,

Де стомлені від хвиль хитаються вітрила.

Незнаний аромат пливе в душі моїй,

До співу моряків домішується в ній,

Де тамариндових дерев буяють крила.

О дивне божество, темнот мана і злудь!

Ти пахнеш мускусом і тютюном Гавани;

Твій батько — мурин; він, як чорний Фавст савани, —

Тобі вирізьблював з ебену гостру грудь;

Міцніша за вино схмеляюча могуть,

Що йде із губ твоїх, аж серце чахне й в'яне;

Як до пустельних вод спрагненні каравани,

Так до твоїх очей мої скорботи йдуть.

Чортице палахка з пекучими очима,

Вгамуйся, не пали, будь ніжна й пощадима,