Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Лежать поховані скарби,

Забуті в сутінках журби,

Здаля від лота і лопати;

Там тужать квіти золоті,

І ллються ніжні аромати,

Як тайнощі на самоті.

Над морем був мій дім; він мав стрункі портали,

Де сяяли сонця барвисті, як щити,

І ті ж ряди колон в напливі темноти

До кам'яних печер подібними ставали.

Там неба образи пливли в глибинах вод,

Там змішувалось все: і музика прибою,

І сонця кольори за злотною габою,

Що йшли в моїх очах, як світла хоровод.

Там жив я в розкошах: напахчені і голі

Приходили раби, моїй покірні волі,

Стирали піт мені з гарячого чола,

Та опахалами освіжували тіло,

І таємницю їм збагнуть мою кортіло,

Що мій печальний дух нещадно так пекла.