Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Тут ніч надовкруги, — крізь тьму пливуть, як плав,

Прокляття, стогони, хула безперестанна.

Півроку днина тут похмура і тьмянка,

А стужа й темрява півроку володарні:

Голіша тут земля за простори полярні —

Ні лісу, ні тварин, ні трав, ані струмка!

Немає гіршого й лютішого нічого

За вбивчі промені світила крижаного,

За цю безмежну млу, що йде по темнині,

Мов первісний хаос. О, як я заздрю долі

По кублах сплячої, низотної звірні!

О, як я прагну сну! Як час іде поволі!

Коли я в ліжку був э єврейкою жахною,

Як мрець коло мерця, лежав у темнині,

Я мріяти почав про ту, що тільки в сні

Приходить, сповнена скорботою сяйною.

Я очі уявляв, ласкаві і сумні,

Волосся, що тече косою запашною.

Забутий запах плив, як вітерець весною,

Жагу кохання він міг принести мені.