Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

То не із уст, що теж плодили лож,

Скріпляючи фальшиві договори

На податі з чужих любовних лож.

Щоб узаконити, знадлива мріє,

Те, що в коханні нашім не збулось,

Посій у серце жаль — як він дозріє,

То й твоє серце пожаліє хтось.

А хочеш бути з іншими скупою —

Так само поведуться і з тобою.

Буває, господиня скаже: цить!

На землю покладе малу дитину

І за якимось птахом побіжить,

Що, зляканий, тікає безупину.

Дитина — в сльози, й також поспіша

За мамою в ловитві-біганині,

А те немудре і в'юнке пташа

Все не дається в руки господині.

Отак і ти за чимсь летиш кудись,

Так за тобою плачу я невтішно.

Як ти його піймаєш, обернись,