Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

І поцілуй мене, як мати, ніжно.

Як втишиш плач мій, я до ніг впаду,

Щоб вдовольнила ти свою жаду.

Є дві любові, мов два духи, в мене —

Два янголи, що любляться тихцем:

Дух кращий — то хлоп'я благословенне,

Дух гірший — то жона з хмурним лицем.

Жадаючи заволодіти мною,

Спокутує моє жіноче зло

Мого святця, щоб став він сатаною,

Щоб стьмарилось його сяйне чоло.

Чи стане чортом він, чи ні, не знаю,

Недостовірне в тім знання моє,

Та хоч обоє — сотворіння раю,

Все ж, бачиться, одне з них пеклом є!

Я буду мати певність щодо цього,

Лише як добрий дух згорить від злого.

«Ненавиджу», — рекла мені

Любов, а я за нею чах!..

Втім, болю спалахи сумні