Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

/ Десь там ширяє гордо в синіх небесах,

Вдивляючись у висохлі й сумні шувари,

Та ще, мов кораблі перевантажені, йдуть хмари,

Обведені пухнастим шумовинням по краях.

То вийшли з берегів дзукійськії озера,

Важуче колесо метаморфоз

Вже зрушилося. Ще не чути гроз,

Та рухається піднебесна сфера.

Як хлине дощ вночі під блиски й гуркіт грому,

Знай — то озера повертаються додому!

На спаді дня несміло сонце гріє,

Мов ласка Господа чи короля.

Труди! Ви ждіть, як хворі, що надії

Не втратили. Вітри, летіть здаля!

Зір завмирає від далеких видив.

Перо згубивши, пролітає птах.

У дерево, хоч грім його розкидав,

Заб'ється помста, мов іржавий цвях.

Чи ти відходиш, чи то я відходжу —

Ми з однієї долі. На одній