А на твоїм лиці росте вечірня квітка,
любов'ю живлена, нестримна і в'юнка,
вона підноситься поміж підкови неба.
Люблю не лиш тебе, але й печальну осінь,
що так повільно йде і сіє кров свою
ультрамаринову в тумани й мряковиння.
92
Як я помру, а ти живою будеш,
як ти помреш, а я живим лишусь,
більше землі не відддмо скорботі,
є тільки та земля, де ми живем.
Пил на пшениці і пісок пустелі,
час, вітер і мандруюча вода
несли нас, як посіяну зернину, —
могли б ми розминутися навік.
Цю сіножать, де зустріч відбулася,
ми безміром маленьким віддамо,
але любов не скінчиться ніколи,
як не було народження, то й смерті
не буде в неї, бо вона — ріка,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 93. Приємного читання.
TextBook