Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Блакитні шахти й глиби океану.

Прийшли вітри до мене з далини

Ті, що Ясону навівали сни,

Коли він «Арго» вів крізь бурі й шторми.

Я вчув у далечизні голубій

Незнані голоси і хвиль прибій —

Та дивна мушля має серця форми.

Мій стиль шукає форм. Які ж міцні й тісні

Були з Венерою Мілоською обійми!

Ось мислі пуп'янок (він ружею ростиме) —

В цілунку, що то ним горять уста мені.

Богині видиво у темному вікні

Роковане було зірками золотими.

Неначе місяць — птах, що крил з води не здійме,

В мені спить сяєво на вічній глибині.

Нема нічого, крім текучих слів; поволі

Десь починають гру на флейті і віолі,

І човен сну пливе, і світить зодіак,

І під оцим вікном, де бачив я кохану,

Ридають струмені печального фонтану,