Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

десь восени, коли прив'яне світло.

Буде четвер, як нині, бо сьогодні

ці вірші вимовляю, я ослаб;

щоб глянути на себе, як тепер,

з дороги я ніколи не вертався.

Сесар Вальєхо вмер; всі його били,

хоч він нічого їм не завинив,

твердими палицями й мотузками

тлумили і сікли його — є свідки:

дні-четверги, хвороби, і дощі,

самотнощі, і смутки, і дороги…

Рубен Даріо

Присвячується Антоніо Мачадо

Знайшов я мушлю золоту в піску,

Перлинами обсипану рапану;

Європа, на божественнім бику

Морями пропливавши в даль багряну,

Торкнула пальцями її, сяйну й дзвінку.

Я в ній роз'ятрив музику рахманну —

Мені заграли в темнім завитку