Історія, що йде, мов сутінь передгроззя.
Не фарбуватися душі, що зайнялась
Вогнем скорботності, не заплітать волосся
Перед свічадом їй, коли ридать ялося.
В СОЛОДКІМ ПОДИВІ
В солодкім подиві, як у любовній зморі,
Я снив принадами кубинської землі,
І сонце сяяло в моїм сумнім житлі,
Хоч, ніби мрець, бліда зима була надворі.
Іскрилась темрява, так, ніби чорні зорі
Алмазами цвіли на темнім неба тлі;
Підняв мене орел понад гірські шпилі —
Так опинився я на яснім крутогорі.
Мій темний дух палав: то радість осягань
Наповнила мене, коли навпроти лона
Фатальної краси побачив я себе.
В її твердих руках єство моє слабе
Зробилося малим, і з неба, наче з дзвона,
На землю я скотивсь, як у бездонну хлань.
ДО АДЕЛАЇДИ БАРАЛЬТ
Крізь дощ побачив я, Аделаїдо мила,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 86. Приємного читання.
TextBook