лунає світла свист і літа стоголосся.
Стирає Аполлон русло, де все сплелося:
моя жадлива кров і комиші весни,
химер голки й вітрів безсилі галуни,
і тишина зерна, безумна від колосся.
В цій смертній боротьбі шаленства і числа
за несплямованість поезії й людини —
твій дар, як сонця світ, як радість, що пройшла.
Моє сумне Перу, спижеве і єдине!
Моя вигиниста смуглявочко мала!
Моя Іспаніє, підзоряна пустине!
ДО МЕРСЕДЕС В ЇЇ ПОЛЬОТІ
Віолою проміння крижаного
на скелях височизни стала ти.
Без горла голос, голос темноти,
в усьому сущий, зроджений з нічого.
Твої думки — о сяюча тривого! —
то сніг ковзький у славі чистоти,
а серце — то голубка, що в світи
полинула з ув'язнення сумного.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 81. Приємного читання.
TextBook