Сумна, бездомна стукає сльота.
Ах, вірити я прагну, що про мене
бодай одна душа в цей дощовій,
в це завірюшшя темне і студене
подумає! Вона — рятунок мій.
Дощі січуть. Вітри — немов сирени.
І я, мов осінь, — в зморі смерковій.
ПРОВІНЦІЙНИЙ СОНЕТ
На мотузку натужно горобці
цвірінькають, завівши ніби чвару.
Листків опалих перших промінці
змітає звільна жінка з тротуару.
Провінція. Неділя. Ранній ранок.
Чи я тут був, чи ні? Як метроном,
лунають кроки. Світиться кружґанок,
і пахне так пампушками і сном.
Я йду. Містечко пригортає наче.
А вулиці ведуть назад… Щемить,
щемить і каже серце нетерпляче:
«Он, в тому домі, що в садку стоїть,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 49. Приємного читання.
TextBook