Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Безсмертності, та марнував я час.

Вона з'явилася з небесних сфер

І над моїм життям безплідним стала —

Вогниста хмарка, ніжність досконала, —

її побачив я й од щастя вмер.

Вона розтанула, та запалила

Вогнем прозорим у душі моїй

Життя самої смерті, повне мрій,

Де не зникає туга яснокрила,

Де ніжного страждання ненасить

І хміль од втіхи-спогаду горить.

Ніч западає темна, а з темнот

Зірниця смертовісна постає;

Моя душа, спечалена стокрот,

Ще вірить у відродження твоє.

Хай гусне морок, хай летить з висот

Убивчий промінь, — відаю: проб'є

Година ранку, збудиться народ

І сам себе з кайданів розкує.

Хай душить пітьма, буду далі йти,