TextBook І світить стремено віддалеки —
десь в глибині порожньої стодоли.
Дівочий сміх. І вічний шум ріки.
І дні, котрі не вернуться ніколи…
ЕЛЕГІЯДощі січуть. Уже й душа промокла.
Лизне машина фарами вночі
вікно моє — і знову тьма, як поклад
вугільний; і січуть, січуть дощі.
Червоне листя, вчавлене в болото.
Німі книжки. Холодна самота.
І знову — стук у шибку. Хто там, хто то?
Сумна, бездомна стукає сльота.
Ах, вірити я прагну, що про мене
бодай одна душа в цей дощовій,
в це завірюшшя темне і студене
подумає! Вона — рятунок мій.
Дощі січуть. Вітри — немов сирени.
І я, мов осінь, — в зморі смерковій.
ПРОВІНЦІЙНИЙ СОНЕТНа мотузку натужно горобці
цвірінькають, завівши ніби чвару.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 45. Приємного читання.