коли той сміх дівочий пролунав,
лукавий сміх в нічному супокої.
Замерехтів і зник — зоря між гір.
Дивився місяць у вікно звабливо.
І вийшов я, послухавшись, надвір,
побачив світло на траві, як мливо.
Подвір'я батьківське. А там хатки —
поснулі вже. Покриті тьмою доли.
І світить стремено віддалеки —
десь в глибині порожньої стодоли.
Дівочий сміх. І вічний шум ріки.
І дні, котрі не вернуться ніколи…
ЕЛЕГІЯ
Дощі січуть. Уже й душа промокла.
Лизне машина фарами вночі
вікно моє — і знову тьма, як поклад
вугільний; і січуть, січуть дощі.
Червоне листя, вчавлене в болото.
Німі книжки. Холодна самота.
І знову — стук у шибку. Хто там, хто то?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 48. Приємного читання.
TextBook