Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

забуте гроно, сповнене гудінням бджіл.

Що чуєш ти в снігів таємній мові?

Метелиця гуляє у дворі,

а на деревах, як плоди зимові,

тремтливо дозрівають снігурі.

Багатства оглядаєш ти свої — не видно їх з темнот —

тьма безміру закрита тишиною.

Лиш дружби давньої забутий вже клейнод

палає щирістю сяйною.

Напевно, ти з того мудрішим став,

що свій найкращий день, свій ранок з пахощами трав

оддав за мокру ніч, де навіть зірка не проблисне…

Але до мудрості звикати маєш ти,

її з собою брати у світи,

як те взуття, що тисне…

Останнім покупцем тут буде вітер

з мішком туману на худих плечах.

Він купить промінь сонця, що зачах

у надвечір'ї, і з хмарини світер.

Він купить срібні балеринки — сап'янці на дощ,