Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Немає смерті: ти лягай сама в труну!

Джон Мілтон

Як ніжно час, юнацьких літ крадій,

Взяв двадцять три найкращі роки в мене!

А де мій цвіт? Вже дерево зелене,

Та на плоди не бачимо надій.

А може, в зовнішності молодій

Єство вгадати важко достеменне,

А може, незнищенне і священне

Повинне ждати не весни, а дій?!

Та відаю — одержить моє тіло

Свій пай землі і все, що в ньому є,

Велике чи середнє звершу діло.

Що ж, хай цвіте покликання моє,

Хоч все незмінне, — що зросло й що стліло, —

В очах того, хто завдання дає.

О Боже, за побитих відомсти —

Лежать вони попід альпійські скали;

Ми перед каменем іще вклякали,

Як твій завіт вони взялись нести.