Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Був легковажним; бідна моя мати

знесла всі злигодні та викрутаси

життя — їй з рук він вирвався, як м'яч.

«Не будь на батька схожим!» — мамин плач.

Втім, я дізнавсь — вони дві різні раси,

що звикли з давніх пір ворогувати.

Я знову покохав. Була це Ліна

з червоним шаликом. Належить їй

найважливіша днів моїх частина

і дівчинка, що в неї погляд мій.

В Трієсті проживала жінка Ліна.

За горе я любив її, й при ній

зосталася любов моя нетлінна,

моя душа — в гарячці молодій.

Я Ліні присвятив своє найкраще

творіння — книжку, де сягнув до дна

відвертості. Така в тій жінці сила.

Я інші знав кохання, та боляще

лише одно було — вона! Вона,

що знала все й, крім себе, всіх любила..