Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

О відомсти, бо добре бачив Ти,

Як із кошар твоїх овечок гнали,

Як матерів і немовлят скидали

В безодню кровожерливі кати.

З долин до неба зноситься стогнання,

А ріки з кров'ю линуть на поля

Італії, де терпить ще земля

Потрійного тирана панування,

Де нова паства встане, наче рать,

Блудницю вавилонську покарать!

Як думаю, що виснажився світ

Очей моїх, і, входячи в темноти,

Марнується мій дар, хоч прагну доти

Трудиться, доки сил моїх і літ, /

Щоб до Творця прийти на чесний звіт,

Питаюся: «Чи прагне Бог роботи —

Забравши зір?» Щоб ремство се збороти

Мені Терпіння подає одвіт:

«Твоїх дарунків Богові не треба,

Ані трудів, бо має він могуть,