та жив, не знавши слави, як дитина.
Не дорікаю слабкостям прикметним,
бо гордощі — мій гарний, людський гріх.
Світлішає під вечір моя днина.
3
«Злочинцем» був для мене батько мій.
Я, мавши двадцять літ, зустрів старого,
а він — як та дитина, повен мрій;
тоді збагнув я: мій талант — від нього.
Від нього — зору блідно-голубого
сіяння. В усмішці його м'якій —
знак бідності; він жив недбало, вбого,
та чаклував жінок, неначе змій.
Був легковажним; бідна моя мати
знесла всі злигодні та викрутаси
життя — їй з рук він вирвався, як м'яч.
«Не будь на батька схожим!» — мамин плач.
Втім, я дізнавсь — вони дві різні раси,
що звикли з давніх пір ворогувати.
12
Я знову покохав. Була це Ліна
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 21. Приємного читання.
TextBook