Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Домашні гори тут і начебто родина

Десь тут моя живе, я — наче звідсіля.

Я пекло вже спізнав, як батькове подвір'я,

Гору чистилища і неба глибочінь,

Де милосердністю ряхтять ясні сузір'я,

Тому заплаканий і немічний, мов тінь,

Йду, спотикаючись об вицвіле ганчір'я

Душі моєї… Путь моїх тяжких болінь

Веде мене назад — до рідного узгір'я,

Крізь темний, дикий ліс, через кремінну рінь.

І надмір пекла тут я бачу надовкола,

Вітчизна — мачуха, і того світу кола —

Все зв'язує мене, і я, мов сатана

Подорожуючий, несу своє інферно,

Як рабське дерево, що так зросло химерно

До неба, та дарма, судьба моя сумна.

Дюла Югас

Вони сидять, одягнуті в жалобу,

Ночами дивляться у далечінь.

Для них цей світ подібним став до гробу,