Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Шукати буде майже неможливі

Співзвуччя — досконале меж не зна!

Інакше і для себе він співає,

Неначе вітром зірваний листок,

Можливо, то не він, а буря грає.

Він — як поранений: на моріжок

Упав і вже до смерті, мов розраду,

Далеку слухатиме канонаду.

Немов задушливу сорочку, небеса

Людина змінює в дні літні і зимові,

Шукає спокою в омріяній обнові,

Та віднайти його не може, і згаса

Життя гниле, сумне, поранене в основі,

І прагне чистоти, як сплакана сльоза,

І хоче одягтись в полотнища шовкові

Повітря свіжого, як ранішня роса.

О Гідро дорога, вітчизно, рідний краю,

До тебе йду, але, зблукавши, потрапляю

В країну Дантову, що теж моя земля;

Моєї вічності тут вибила година,