Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Втішають білки. З досвіду вони

вже знають, що найбільші твердуни —

горіхи неприступні — всі порожні.

Шум дерева — розкішність до бароко.

Мізинчиком солодким спроквола

торкається його листків бджола,

і раптом цвіт одкриється, як око.

Вона крильми поранить легкома

тканину джерела, що б'є з-під кручі,

так ніби пісню голоси співучі

ведуть з-під тексту, де брехні нема.

Зганяючи з природи сон і втому,

бджола вночі повернеться додому,

та пізно — в улик не пускає рій.

А джерело і дерево зі споду,

з дна магії добудуть вічну воду,

що живить всіх у доброті своїй.

Сон пересіяно. Ніч для зерняти

жахливо непоборною стає.

Та мак, володар снів, на світі є —