Не хочу бути лампою, кохана,
бо гасиш ти її, щоб одпочить до рана;
ховає світло в тьму свої важкі мечі.
Згасати мав би я, горівши без потреби!
Я хочу бути сном, торкатися до тебе,
гарячої і сплячої вночі.
ПІДКУВАТИ КОНЯПриходить час. Коня потрібно підкувати.
Стій і терпи. Мовчи. Ніхто не запита,
чи то болить, коли стругнути з копита?
Димить вода, вогонь зашкварюється в п'яти.
Так тешуть дерево, так полум'я тріскате
із міхів живлять. Стій, терпи, лічи до ста…
І сльози вухналів гарячі, ніби мста,
дзвенять під копитом, іскряться, мов дукати.
Життя не раз мене підковувало: — Стій! —
А вибиралися підкови щонайважчі.
В огні й диму не раз я шкваривсь, як святий.
Біжи! Чвалай! Біжу. Залізні й приболящі
вганяю стопи в світ. А пан коваль при пляшці
верзе: «То не болить, лиш цвях забити вмій».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 208. Приємного читання.