Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Країни мчать і мчать — він жодної не зна.

Червоний смуток ватр мерехкотить у полі.

Чотири митниці і паспортні контролі

пройшов. Ось і перон. Чужинна сторона.

Таксі! Куди? В готель. І він уже в кімнаті.

Підходить до вікна і дивиться, а там —

дерева голі. Дощ. І тіні волохаті.

Валізка в поїзді. Нагий, немов Адам,

він на коліна впав, заплакав із печалі:

чого я так летів сюди з такої далі?

Він, голий і страшний, вертається додому.

Черниці пристрасні, жандарми й шпигуни

за ним ганялися по світі, та вони

обдурені, бо він не впав до рук нікому.

Вагони ще гримлять у тілі молодому,

болять поламані, крихкі дорожні сни.

Він був невпізнаний на землях чужини,

впізнали тут його і страх збудили в ньому.

В кімнату зайде він і вчує крик трущоб,

і сам він, і не сам, і лячності мікроб