вже душу виповнив; його сусіди чулі
підстерігають, ждуть, неначе в караулі.
Куди подітися? О Боже! Кулю — в лоб!
Та в куфрі пістолет, а куфер — у Стамбулі!
МОВЧАННЯБуло нас шестеро в саду міському.
П'ять юнаків і дівчина одна.
Ми сперечалися й пили. Вона
мовчала й не пила, так ніби втому
приховувала в погляді важкому.
Хмеліли ми від звади та вина.
Вона ж сиділа тиха, мовчазна.
Ми зраду власну відчували в тому.
Там босий місяць коло нас ходив.
Хотів перехилити з нами склянку.
Вона мовчала. Гарна, мов на здив.
Немов заздалегідь і до останку
Вже знала все, що кожен говорив.
Так ми страждали до самого ранку.
ЖІНКАТака вродлива я, що аж боюсь. Невже
зазнаю дотику, тривоги й пожадання?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 206. Приємного читання.