Цей сад осінній, листя, що прив'яло,
Повітря це, що ллється крізь вікно.
У небі хмарка, наче покривало,
Пливе. За нею стежу я давно…
Як мало бачимо, як знаєм мало,
А щастя тільки знаючим дано.
Вікно відчинене. Ось пташка сіла
На підвіконня й пискнула. Від книг
Відводжу погляд. Вітер зовсім стих.
День вечоріє. Зірка заряхтіла.
Гул молотарки — на одній струні.
Щасливий, чую, бачу. Все в мені.
У ГОРАХ
Мистецтво темне; я для нього слів не маю:
Як схвилював мене пейзажу дикий лад,
Цей схил, кремнистий діл, сліди отар і стад
І диму пах гіркий, що обвіває стаю.
Мені від радості та дивного одчаю
Говорить серце: «Стій! Вернись, вернись назад!»
Вдихнувши вогнища солодкий аромат,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 187. Приємного читання.
TextBook