Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

І від слів твоїх душа моя в обнові;

І до мене, на стежки мої тернові,

Крізь думки і сон твій образ рідний лине!

Хто так вірно завжди дивиться на мене?

Хто мене провадить крізь життя шалене?

Хто мене так радо захищає, нене?

Що тобі за теє все я можу дати?

Цілий вік я буду Господа благати,

Хай твою вщасливить старість, рідна мати!

Коли волосся гладжу я пісням

В години творчості ясні й щасливі,

Благаю небо, щоб думки правдиві

З'явилися мені. Я не віддам

Правдивості за скарби всі, що нам

Цей світ готує за діла фальшиві.

Як я помилую думки зрадливі,

Хай рвуться струни й ліра йде на злам.

Там, де перо братається з олжою,

Нема мистецтва і стає чужою

Поезія для підлого пера.