Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Закопують… О, стань до мене ближче,

Прекрасна тіне в скорбності священній,

Щоб я почув, як лине смерті геній,

Як чорними крильми на вітрі свище.

Стою на ґанку під вікном твоїм.

Ніч ясна. Квіти тіней. Безголосся.

Єство моє з конарами зрослося,

Галуззя жил колише вітер в нім.

Вікно тонким туманом затяглося.

Та бачу все ж, як осяваєш дім,

Як зір твій сяє в світлі маревнім,

Як розплітаєш золоте волосся;

Як розсипаєш коси на плечі,

Як, стомлена, підходиш до свічі,

Як гасить полум'я ласкавий подих…

У вікна світить місяць, і між віт

Зірки тремтять, та згас для мене світ:

Залишив очі я свої в темнотах.

Тудор Аргезі

Живеться добре будь-якій персоні,