Та знов летиш осінньою порою —
Де Ніл і Мемфіс, в далеч неозриму.
А я Любов плекаю невситиму
В своєму серці літом і зимою;
Вона живе в мені й радіє мною,
— її довіку я в душі нестиму.
Забувши матері своєї храми
У Пафосі і Кнідосі, ширяє
Вона в мені; створіння пустотливе —
Народжує амурів тисячами,
І серце їх усіх в собі тримає, —
Гніздо страждань любовних нещасливе.
2
Любов душі — це лад, це ум природи,
Що сонце рухає й нічні світила,
Вгорі, де грає ліра злотокрила,
Веде швидкі чи й вільні хороводи.
Підвладні їй — земля, повітря, води,
Вогню гарячість і людини сила —
Гнів, біль, надія, втіха буйнохвила,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 19. Приємного читання.
TextBook