Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Та сподіваюся на смертному причалі,

Що надійде колись моя воскресна мить.

Причислити себе тоді до мертвих маю,

Коли воскресну я в огненній явині

Із полум'я того, в котрім тепер згораю.

Вогонь завжди летить у сфери вогняні;

Що перешкодити могло б тоді й мені

Злетіти в небеса, а звідти вже — до раю?

Торквато Тассо

Ти відлітаєш, ластівко, на зиму,

І до гнізда вертаєшся весною,

Та знов летиш осінньою порою —

Де Ніл і Мемфіс, в далеч неозриму.

А я Любов плекаю невситиму

В своєму серці літом і зимою;

Вона живе в мені й радіє мною,

— її довіку я в душі нестиму.

Забувши матері своєї храми

У Пафосі і Кнідосі, ширяє

Вона в мені; створіння пустотливе —