Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Надходиш, ніби в сяєві корони,

я при твоїй, кохана, явині —

як те дитя щасливе й безборонне,

як океан життя в одному дні,

в сльозі любов, у наляку — поклони

або немов та сарна в капкані.

ЗА МОТИВАМИ СОНЕТА 152

In loving thee thou know'st

I am forsworn…

Я зраджую тебе в коханні, мила,

та все це добре знаєш ти сама.

Я розквіту твого лиха зима,

на мій хорал ти скерцо нахилила —

і нами забавляються вони,

ті дві мелодії, як вітер листям,

та вже в моїм мовчанні норовистім

надходить страх — його ти зупини!

Безодня відкривається раптово

в твоїх очах — провини потайні

до мене горнуться, і тихне слово,