Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

прокинеться плита мойого гробу,

ні на чию не ждатиму жалобу, —

на мене смерть зведе зіниці чисті

і лагідні — ласкавішого ока

не знали ви в роздорах цього часу.

О, бо як ліс росте, на нього ласу

рубач повинен готувать сокиру,

допоки хроби ще не в деревині —

в труді живу, вмиратиму в провині —

живий чи мертвий — тут я, і щоразу

творю цю землю непокірну й щиру.

Those lines that I before have writ do lie…

Рядки, що я був написав, — омана,

бо ж правда — голос проданих сумлінь;

для мене ти — найближча далечінь,

таран, якого сила нездоланна

гріхи мої ламає — ледве тінь

твоя до мене підійде рахманна,

а вже провин моїх таємна рана

наповнюється нападом болінь.