на хвилях рим і мрій високих лину.
— Це я, — він каже, — чуєш ти чи ні? —
і тонший голос той за павутину, —
я — в похороннім дзвоні, я — в труні
схололу обціловую людину…
Хіба ще не збагнув ти, — шепче він, —
. що беззмістовна вся твоя дорога,
що віру загубив ти в світ і в Бога,
що духом ти подібний до руїн,
що ціль твоя — не зірка, а проміння
загаслої зорі, що й сам ти — тління?
2
Твоя душа — немов гірське русло,
Де наносне й сухе лежить каміння;
Вода спливла, не чути клекотіння,
Все вмерло, відшуміло, відгуло.
Ні, це не ти співаєш, як було, —
Тебе снага пісенна і весіння
Покинула — це тільки шелестіння,
Це шарудить надламане стебло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 134. Приємного читання.
TextBook